Bajaj Avenger 220 (Індія)

Опис / Технічні характеристики / Відгуки

Що це за звір

Фраза "індійський мотоцикл" для багатьох досі звучить дивно і не викликає довіри. Давайте спочатку розберемося з цим феноменом, а потім перейдемо до самого апарату.

Отже, компанія Bajaj не лише одна з найбільших в Індії, але й входить до трійки (!) найбільших виробників мотоциклів у світі! На чотирьох заводах компанії випускається близько півтора мільйона одиниць мототехніки на рік. З чотирьох конвеєрів заводу в Пуне щодня сходить понад тисячу мотоциклів. За два дні завод виробляє більше мотоциклів, ніж у нашій країні купують за рік! І це далеко не тільки ті самі "баджаджі", але й уся малокубатурна лінійка KTM Duke та RC від 125 до 390 кубів. Думали, що у вас австрійський KTM? Ха! Мотоцикл, про який йтиметься нижче, і той самий рудий австрієць збираються на одній і тій же конвеєрній лінії одними і тими ж руками! Ну а крім цього, на заводі в Пуне виробляють ще й мотоцикли Kawasaki, призначені для внутрішнього ринку. Тож із якістю виготовлення, збирання та всім іншим тут повний порядок – не гірше, ніж у більш розрекламованих індустріальних країнах. Завод компанії Bajaj.

До речі, про Kawasaki – саме з нього і почнеться наша історія. Як відомо, стиль мотоциклів із великою кількістю хрому, довгими вилками, рогатими кермом і товстими задніми колесами вигадали американські ветерани після Другої світової. З поправкою на американські особливості: дешевий бензин, величезний кілометраж прямих і просторих доріг та любов до всього величезного. Так з’явилися кастоми та круїзери Harley-Davidson і Indian.

Трохи пізніше, оговтавшись від шоку війни, Японія почала піднімати свою індустрію методом акуратного копіювання всього вдалого у світовій практиці з подальшим переосмисленням на свій лад. Звісно, американські мотоцикли потрапили до цієї категорії. От тільки двигуни на півтора літра економним японцям не дуже припали до душі, та й взагалі, інший національний колорит поступово призвів до того, що у японців фактично з’явився круїзер, вигаданий заново.

Наші теж намагалися винайти круїзер, але далі кількох досить убогих промислових зразків і незліченного гаражного тюнінгу справа не пішла. Може, воно й на краще, але зараз не про нас.

Індія дуже сильна своїми мотоциклетними традиціями. Тут мотоцикл – не спосіб самовираження чи хобі, а щоденний транспорт. Щільність трафіку на вулицях індійських міст прагне до одиниці, а швидкість рідко перевищує 80 км/год. Тому ідеальним індійським мотоциклом вважається легкий апарат з одноциліндровим двигуном: важкий мотоцикл незручно маневрувати в щільному повільному потоці, великий об’єм не потрібен через відсутність потреби в динаміці як такій, а ось економія пального – справа першочергова. Тому переважна більшість індійського мотопарку – це мотоцикли від 100 до 200 кубів.

Але прекрасне не чуже нікому, тим більше жителям давньої країни – колиски цивілізації, тому, крім нудних, як придорожній пил, просто мотоциклів, компанія Bajaj почала випуск справжнього чопера Avenger 220.

До чого тут Kawasaki, може виникнути питання. Проте лише у тих, хто погано знайомий з японським секонд-хендом! Індійські мотобудівники вирішили, що вже досить вигадувати своє бачення круїзера – американці та японці це вже зробили двічі, тож вони просто скористалися старою дружбою з Kawasaki і запозичили у них знятий з виробництва в 2010 році Kawasaki Eliminator, який раніше виготовлявся на заводі Bajaj. На сьогодні Kawasaki в деяких країнах Азії продає спільно розроблений з Bajaj мотоцикл як Kawasaki Avenger 220.

Таким чином, перед нами мотоцикл, натхненний Америкою, розроблений Японією і доопрацьований Індією. Американсько-японсько-індійський.

З дизайном, ергономікою і навіть конструкцією ходової частини прототипу індуси нічого не робили. Хіба що трохи освіжили кольори та підігнали мотоцикл із минулого століття під сучасні вимоги безпеки. Не поскупилися й на стайлінг – мотоцикл можна купити у двох варіантах: класичному, зі спицьованими колесами, великою кількістю хрому та лаку, і у вигляді дрегстера, з низьким кермом, матовим забарвленням і литими колісними дисками. Тим не менш, обидва мотоцикли ідентичні за технічними характеристиками.

Спереду встановлений дисковий гальмо індійського заводу Brembo Bybre, до речі, ці ж механізми стоять і на всіх KTM індійського складання. А ось ззаду – привіт із минулого: барабанне гальмо з механічним приводом. Але не забуваємо про любов індусів до економії та про потужність двигуна: офіційно тут лише 19 сил. Переднє гальмо дуже чіпке і прогнозоване (все ж Brembo, не абищо), а для догальмовування цілком вистачає й заднього барабана – чай, не спортбайк.

До ергономіки водійського місця причепитися неможливо, як неможливо це зробити до більшості японців. Усе вивірено та відшліфовано до ідеалу за десятки років удосконалення. Причому, навіть роблячи знижку на те, що це малокубатурний апарат, який японці робили для своїх, невисоких покупців, тут за кермом комфортно навіть мені зі зростом під 190. Звісно, це не Голда, але коліна ні в що не впираються, і не доводиться складатися втричі. А ось тим, для кого висота по сідлу – вирішальний фактор у виборі мотоцикла, цей варіант може стати одним із небагатьох. Висота по сідлу тут 710 мм, а невелика вага та ширина роблять його дуже привабливим, наприклад, для дівчат, які тільки освоюють двоколісну техніку.

Тяговитий одноциліндровий двигун басовито пирхає на холостих, та й на максимальних обертах не зривається на високі ноти. До речі, після цього тесту, який, до слова, проходив в Індії, я сміливо можу запевнити всіх любителів покритикувати двигуни повітряного охолодження. Хлопці, навіть в індійських заторах при сорокаградусній спеці ці двигуни не перегріваються, а вже в наших приполярних широтах це зробити неможливо, навіть якщо захотіти.

По наших дорогах

Гаразд, гаразд! Я вже зізнався, що ганяв на Авенджері по індійських дорогах, причому навіть не загального користування, а по заводському полігону. Тим не менш, приміряти цей мотоцикл треба саме до наших доріг. І я можу сказати, що тут він пропишеться дуже міцно і серйозно.

Вдруге я сів за кермо мотоцикла з буквою B на баку і знову отримав задоволення від того, що піді мною не набір запчастин, зібраний докупи за принципом "тут різьба збіглася", чим грішать майже всі вироби з південно-східної Азії, а повноцінний мотоцикл. А чого ще чекати від японської розробки, хай і доволі старої? Підвіска апарату по-чопперному м’яка і комфортна, підніжки, як і належить цьому класу мотоцикла з характерною геометрією, чіпляють за асфальт у поворотах помітно раніше, ніж вичерпуються зчіпні запаси покришок, а гальма мають значний запас по потужності і абсолютно прозорі для пілота. Навіть задній барабан.

Двигун упевнено везе вперед, до нових пригод – нехай не швидко, але свої законні 130 км/год він видає. А чи часто доводиться їздити швидше? Ні, я не говорю зараз про тих хлопців, яким менше літра – не двигун, а менше 160 коней взагалі в природі не існує. Все ж за кубатурним фактором Україна набагато більше повернута обличчям на схід, ніж на захід – мотоциклів із двигунами до 500 кубів у нас продається в рази більше, ніж великокубатурних. І для багатьох мотоциклістів "двійка" – це не двісті кілометрів на годину, а витрата на сотню. Звісно, Avenger споживає трохи більше бензину на сотню пробігу, але близько до того.

Те, що японці з дев’яностих – найневбиваніша в світі техніка, нікому доводити вже не треба. Тож із надійністю Авенджера теж усе буде гаразд, а це означає, що після сезону-двох мотоцикл не сильно втратить у ціні. Це не китаєць, зібраний із пластиліну та алюмінієвої фольги, через два роки придатний хіба що на переплавку для пивних банок. На індійських дорогах я бачив Баджадж із пробігом 87 000 км. Його власник сказав, що мотоциклу виповнилося десять років, і в двигун він не лазив жодного разу. Тільки планові ТО (в індійському розумінні це, звісно, не офіційний дилер і чистота ремзони, а іноді заміна масла прямо посеред вулиці – гаражами індуси якось не користуються). Словом, феноменальна надійність.

А чи не це те, що потрібно від недорогого мотоцикла? Помножимо це на специфіку нашого мотоспорту. Малокубатурна техніка здебільшого – це або навчальні апарати на перші один-два сезони для молоді, або невибагливий апарат на багато років для старшого покоління. І тим, і іншим Avenger припаде до смаку. Особливо з огляду на співвідношення ціни та якості.

ВАМ ПОТРІБЕН BAJAJ AVENGER 220, ЯКЩО:

• Ви щойно отримали права категорії А,
• Див. пункт 1, плюс у вас є косуха і козаки;
• Див. пункти 1 і 2, плюс ви хочете багато їздити і мало ремонтувати.

ВАМ НЕ ПОТРІБЕН BAJAJ AVENGER 220, ЯКЩО:

• Ви сноб і вважаєте, що круїзер менший за півтора літра – це смішно;
• Ви досі вважаєте, що краще 25-річний японець, ніж новий неяпонець.